На думку відомого футбольного тренера, багатьох футболістів зарано записали у ранг "зірок", як результат – й досі невідомо, хто складе основу збірної України на Євро-2012.
Йожеф Сабо - один із небагатьох особистостей в українському футболі, який свої думки висловлює гостро і навіть безкомпромісно. У своєму стилі для "Спораналітика" він і оцінив ситуацію, яку маємо в національній збірній України під час підготовки до участі в Євро-2012.
- Йожефе Йожефовичу, до Євро-2012 залишається менше року, однак експерименти зі складом національної збірної продовжують вестися доволі активно. Так, з одного боку, Олег Блохін надто пізно прийняв керування збірної, але, можливо, таки варто уже зупинитися з пошуком нових виконавців, а будувати команду з того матеріалу, який є, хай навіть він не оптимальний?
- Олег Блохін у дуже важкому становищі. Його пошуки – не від доброго життя. Так, він і досі шукає, кого можна долучити в збірну, але тільки тому, що потрібні люди не знаходяться. Саме тому і маємо постійну зміну складу, експерименти. Хоча менш ніж за рік до початку турніру такі речі робити запізно. Але у Олега Володимировича нема іншого вибору, він немає з кого будувати команду. Власне, тому Блохін зробив абсолютно правильну і чесну заяву: перемогти на чемпіонаті Європи українцям не вдасться. Дати таку обіцянку – обдурити і себе, і людей.
Це напередодні відбору до ЧС-2006 Олег Блохін міг давати обіцянки. Він бачив, які люди є в його команді: Шовковський, Головко, Шевченко, Косовський, Ребров… Це були футболісти, які хотіли виступати за збірну, в яких очі горіли, які здобули зірковий статус не високими зарплатами, а своєю грою, ставленням до своєї роботи!
Знаєте, ми свого часу надто поспішили радіти, коли тренером призначили Мирона Маркевича. Тоді ми сподівалися, що Мирон Богданович матиме достатньо часу, аби сформувати більш-менш стабільний склад команди, і вже з цієї осені він постійно напрацьовуватиме зіграність у товариських матчах. Але… Можливо, Мирон Маркевич надто погарячкував, коли вирішив піти з команди, можливо, і ФФУ зайняла не зовсім правильну позицію, не розібралася до кінця в ситуації.. Але, як підсумок, маємо сьогодні те, що маємо.
- Однак ще навесні видавалося, що проблем з підбором виконавців, не має бути, адже досить яскраво засвітилися гравці "молодіжки". На Ваш погляд, чому молодь, яку величали заледве не головною надією на Євро-2012 повністю провалилася на Євро-2011? Врешті, чому "срібне" покоління молодіжного чемпіонату Європи-2006 так і не змогло сповна реалізувати себе в головній збірній?
- Так, ми вірили, що молоде покоління справді стане свіжою кров’ю для збірної. Бодай ті гравці, чиї імена останнім часом були на слуху: Ракицький, Ярмоленко, Коноплянка. Але вони банально зупинилися в рості, перестали розвиватися. Великою мірою у цьому винні президенти їхніх клубів, які занесли їх у ранг "зірок", встановили величезні зарплати. От вони і заспокоїлися. Ми поспішили, коли назвали їх головною перспективою для збірної. Молодіжний чемпіонат Європи у червні показав, чого вони насправді вартують. От багато говорили, що деякі клуби готові за Коноплянку заплатити 50 млн доларів, але тепер буде за щастя, якщо за нього хтось викладе бодай 5 мільйонів.
Те саме стосується і "зірок" "молодіжки" зразка 2006 року. Ті ж Алієв та Мілевський добре виглядають в чемпіонаті України, але на рівні збірної з’ясовується, що насправді не такі уже вони й "зірки" та майстри. Я не можу сказати, що вони геть не стараються, не намагаються викладатися, але вони не є великими гравцями. Невже ви думаєте, що якби на Заході справді цікавилися Мілевським, клуб не вів би перемовин про його перехід? Але ж переговорів нема! Є просто пусті балачки.
- Можливо, проблеми у збірній ще й тому, що сьогодні жоден із українських клубів – ні "Динамо", ні "Шахтар" - не є базовим для збірної, хоча традиційно у нас національна команда будувалася на основі одного клубу і доповнювалася найяскравішими представниками інших команд? Зараз же збірна нагадує варіант "зі світу по нитці"?
- Формувати збірну на базі одного клубу – значно краще. Так роблять у багатьох країнах. В Іспанії, знаємо, основа збірної – це "Барселона", ну і ще, мабуть, "Реал". Коли я працював у національній команді, мене тішило, що є клуб, з якого можна формувати кістяк збірної. Тоді головними "збірниками" були "динамівці", яких доповнювали кілька гравців "Шахтаря" та інших клубів. Збірна отримувала вже зіграний колектив, можна було легко відслідковувати, хто з гравців у якій фізичній формі перебуває. А головне, як я вже казав, тоді у футболістів справді було величезне бажання виступати за збірну. А зараз… Я не бачу ядра збірної, його нема.
- На Ваш погляд, яка ланка у збірній Україні сьогодні потребує найбільшого доопрацювання?
- Та майже кожна! Ми ж не маємо правого і лівого півзахисників, центрального нападника! От візьмемо лінію півзахисту… На жаль, в українській збірній вона півзахисту не є вельми сильною, хоча саме від середньої ланки залежить гра в команди. Не буду заперечувати у середній лінії ми маємо кілька непоганих гравців, але вони не є універсальними півзахисниками. Анатолій Тимощук вміє добре працювати у відборі, але створення атаки - не його "коник", у цьому компоненті він не надто сильний.
Олександр Алієв - гравець середнього рівня. Так, він непоганий на вільних м’ячах, такий собі вільний художник, має гарно поставлений удар, але він геть не вміє відбирати м’яча. І якщо добре подумати, хто у нас ще є в півзахисті? Калініченко, Назаренко? Ні, я не бачу добрих перспектив в середній лінії збірної. Урешті як на даний час не бачу великих перспектив і у збірній в цілому.
